Лінійка-реквієм "Герої не вмирають!" 

Мамо, не плач. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь Твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.
Голубко, не плач. Так судилося, ненько,
Вже слово, матусю, не буде моїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько
Розкажу, як мається в домі новім.
Мені колискову ангел співає
I рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває
Душа за тобою, рідненька, щемить.
Мамочко, вибач за чорну хустину
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я люблю. I люблю Україну
Вона, як і ти, була в мене одна.

Хай палають свічки пам’яті загиблих героїв «Небесної Сотні» у наших серцях, а розмірений бій хронометра відчеканить час скорботи, душевного болю і жалю…… Тож хвилиною мовчання вшануємо невмирущу пам’ять про загиблих героїв Небесного Війська.

А сотню вже зустріли небеса...

Летіли легко, хоч Майдан ридав.

Із кровю перемішана сльоза...

А батько сина ще не відпускав.

Й заплакав Бог, побачивши загін - 

Спереду сотник, молодий, вродливий,

І юний хлопчик в касці голубій,

І вчитель літній -  сивий-сивий,

І рани їхні вже їм не болять...

Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло...

Як крила ангела, злітаючи назад,

Небесна сотня в вирій полетіла...

Герої не вмирають, їх подвиг та слава житиме вічно!